списуванєм і порядкованєм листів на слідуючий день.
— Що се за панї, до якої ви надали лист? — сказала вона в кінцї спокійно, не піднимаючи голови від роботи.
— Моя наречена, — так само спокійно сказав доктор.
— Так?
І знов замовкла, тілько перо звільна бігало по папері.
— Написав я їй те — говорив дальше доктор тоном незломної постанови, — що диктувало менї сумлїнє. Написав їй, що її не люблю і не можу любити, а без любови женити ся не думаю.
Целя перестала писати і підвела на нього очи.
— Що ви мовите?
— Правду. Жертва одної сторони в подружю — се тілько глупота або трусливість тої власне сторони, яка жертвує себе. А при тім же та жертва все безцїльна і безплодна. Такої ролї в подружю я грати не хочу за всї скарби сьвіта. Се я й написав їй. Завтра відсилаю їй перстїнь.
— Чи тілько не занадто поспішно поступаєте? — з усьміхом запитала Целя. — Може ви справдї любите панну Амалїю Шмідт, а тілько в віддаленю від неї на хвилю вам видало ся, що не любите її?
