Юлечку! Прошу тебе! Така мала дрібниця. А менї буде на цїлий рік, на цїле житє памятка… І хоч хвилина іллюзії, що я ще чиста, непогорджена, рівноправна між людьми… Що хтось не соромить ся прилюдно йти зо мною по вулицї, стояти обік мене в костелї… Юлечку, для тебе се нїчого, а для мене — цїле житє… цїлий змисл житя! Не відмов менї сього!
Нї, сього не буде. Там у костелї тепер моя мама, мої сестри. Мав ся-б я з пишна, як би вони побачили мене під руку з чужою дамою.
Та брешеш, брешеш! У тебе тут нема анї мами, анї сестер! Ну, скажи, признай ся, чому не хочеш зробити менї сеї маленької прислуги?
Бо не хочу! Просто не хочу задля тебе компромітувати ся. Не хочу задля тебе брехати. Не хочу йти з тобою по вулицї анї стояти біля тебе в церкві, тай по всьому.
Але сеж така дрібниця! Що за компромітація! Пів годинки часу! А для мене —
