Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/173

Цю сторінку схвалено
VI.

Слухай Ромцю! Менї дуже пити хоче ся.

— І менї також — сказала я.

Ми вертали власне з проходу на Сян. Він уже від кількох недїль повернув до служби, але коли тілько мав вільний пополудень, приходив до мене, я ждала його вже одїта і ми йшли на Сян.

— Знаєш що, зайдїмо сюди до реставрациї на пиво.

Менї чогось нїяково стало при тих словах.

— А може-б лїпше піти до дому і казати принести пива? — сказала я.

— Е, що то за пиво буде! Тут лїпше! Ходи лишень! Чи боїш ся?

Я нїчого не відповіла, хоч справдї бояла ся не знати чого. Ми сїли при столї. Він замовив пиво. По хвилї підійшов до нас офіцер, його знайомий, проговорив до нього кілька слів, салютував і пішов. Ще ми не допили