що з собою робити, куди сховати папір, куди йти і що думати. Менї пригадало ся, як колись мама цїлувала й пестила мене і вишукувала для мене що найкрасших і найбогатших женихів, а пізнїйше, коли я почала підростати, все остерігала мене перед військовими. Менї пригадали ся зачуті часом розмови кузинок про офіцерів, про їх неморальне житє, про дївчат, котрих вони удержують а по якімось часї прогоняють і віддають на ганьбу, і менї страшно стало того листа, який я сховала на груди під корсеткою. Так і бачилось менї, що там заворушила ся холодна гадюка. Але опісля погадала я про своє нужденне і безвихідне положенє, про те, що й самі мої кузинки не богато-б надумували ся, коли-б перший лїпший офіцер предложив їм те, що менї, — далї стало менї перед очима гарне, всьміхнене лице мойого офіцера, його мягкий голос, привітливі рухи, а особливо його очи ясні, глибокі та щирі, і я вже тодї почула, що не устою ся против сеї першої в моїм житю покуси, що піду туди, куди мене кличе надїя хоч недовгого і дорого оплаченого щастя.
До суботи було ще три дни, але в тих трьох днях я майже нїчого не думала про свою будущину. Я прожила ті три дни в якійсь ненастанній горячцї, в якійсь нетямі, в страсї й надїї ураз. А в суботу вечером, коли мої кузинки з батьком вийшли на прохід, я пере-
