Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/158

Цю сторінку схвалено
IV.

Одного такого четверга вже гостї були зібрані, панни при них, я сама була в кухнї, поралась. Звичайно коли гостї приходили, панни стрічали їх у кухнї і старали ся так заступати, щоб жаден із них не міг менї придивити ся. Ще й штуркне мене одна або друга і оберне лицем до кута. Так і думали ті гостї, що у них якась стара служниця. А тепер стало ся так, що коли вони там сидїли та пили чай, увійшов ще один гість, молодий офіцер, гарний такий, привітний. Перший раз побачив мене — і здивував ся.

— А, кухарочка! — сказав весело, — нова кухарочка!

Тай хотїв ущипнути мене за підборідє.

— Перепрашаю, — сказала я, чуючи раптом, що в моїм нутрі щось бунтує ся, — анї кухарочка, анї нова. Я тут уже три роки!