Цю сторінку схвалено
IV.
Уже геть-геть смеркло ся. У Лесихи затоплено в печи і огонь палає ярким, червоним сьвітлом. Анна з Горпиною порають ся, варять що треба на завтра. Дїд Заруба голосно говорить молитви сидячи на припічку, а Василь, наслухавши ся сварки Лесихи і відібравши зо два бухнаки межи плечі, полїз на піч і заснув не чекаючи вечері.
Під вікнами почули ся тяжкі мужицькі кроки і бреньк коси, а троха згодом увійшов Гнат у хату, кинув старий соломяний капелюх на лаву і сїв конець стола.
— Ти на, Галаю! Бики поприпинані?
— Поприпинані, поприпинані, — відповіла Анна миючи миски і заходячи ся коло вечері.
— А ти ґаздине, де твої серпи лежать?
— Або деж? Адже в сїнях над одвірком! Деж би мали?..
