і антіпатій. Се людські істоти, симпатичні з многих поглядів, гідні співчутя також з многих поглядів, але дуже зредуковані, упрощені, зведені, так сказати, до спільного знаменника. Курява дороги насїла на них густою верствою, вгризла ся в їх шкіру і вигризла з неї всякий колїр, усякий полиск сьвіжости.
Другою стежкою на лїво йдуть істоти як раз противні тамтим, живі, палкі і повні бажаня жити, повні запалу до працї, повні посьвяченя і співчутя, але власне для того наражені на найтяжші покуси, на найбільші небезпеки, похибки і помилки. В тій ґрупі нема одностайности й унїформи; тут кожде лице — справдї відмінна фізіономія, тут повно руху та контрастів, лунає сьміх і глухо стогне розпука, а здовж шляху, яким пройшла ся громадка, від часу до часу лишає ся якийсь недовідомий останок: то труп, то калюжа крови.
А третїй шлях — середнїй. Іде ним дуже мішана, найчисленнїйша компанїя. Єсть тут жінки загартовані досьвідом, які з тяжкої житєвої боротьби винесли все таки чутливе серце і непорочну душу; єсть молоді панночки, яких щасливий темперамент хоронить від екстраваґанцій, а молодість від рутини, натури гармонїйні, з живим чутєм і бажанєм дїяльности, але кермовані більше розумом, нїж чутєм. Боротьби і внутрішнїх роздвоєнь і тут не хибне, не хибне блудів і помилок, бо деж їх хибує
