Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/84

Цю сторінку схвалено
— 72 —

— Хлопський син! Тьфу, якого біса тим хлопам пхати ся сюди! — проворкотїв Валько. У нього відлягло від серця. Він зачав був троха побоювати ся свого вчинку, але хлопський син, — значить ся, можна його бити і зобижати, як хочеш, нїхто за хлопським сином не впімне ся.

Валько не помилив ся в своїй рахубі. Нїхто не впімнув ся за хлопським сином. Нелюдський поступок учителя-економа уйшов йому гладко, так як і многі його нелюдські поступки. Тілько в серцї хлопського сина він не пішов гладко, а став ся першим насїнєм обуреня, погорди і вічної ворожнечі против усякого неволеня та тиранства.

1879.