Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/45

Цю сторінку схвалено
— 33 —

Знов сик зачудуваня, немов анї одна з тих 40 гусячих голов не могла зрозуміти такої глибокої мудрости. Гриць стояв гордий, недосяжний. Аж нарештї білий гусак здобув ся на слово.

— А баба галамага! А баба галамага! — скрикнув він своїм дзвінким, металїчним голосом, випростувавши ся, піднїсши високо голову і трепочучи крилами. А відтак обертаючись до Гриця додав, немов аби його ще більше пристидати:

— А кши, а кши!

Гриць був зломаний, засоромлений! Гусак в одній хвилї переймив і повторив ту мудрість, що коштувала його рік науки!

— Чому вони його до школи не давали? — подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку.