Почала ся наука. Професор говорив щось, показував якісь дощечки, що на них були намальовані якісь гачки та стовпки; хлопцї час від часу кричали щось, як професор показав яку нову дощечку, а Гриць нїчого того не розумів. Він навіть не зважав на професора, а дуже сьмішними видались йому хлопцї, що сидїли довкола нього. Один довбав пальцем у носї, другий із заду раз-у-раз старав ся уткнути невеличке стебельце Грицеви в вухо, третїй працював довгий час дуже пильно микаючи зі свого старого кафтана латки, нитки та остроки; вже їх перед ним на спіднїй дошцї лавки лежала цїла купа, а він усе ще микав і скуб зо всеї сили.
— На сцо то микаєс? — спитав Гриць.
— Буду дома з бовщом їсти, — відповів шепеляво хлопець, і Гриць довгий час думав над тим, чи буває не здурив його сей хлопець.
