— Кинь се геть! Навіть не диви ся на се! То сьмітє! То дурницї від першого слова до остатнього! — кричав Міхоньский. — Зараз перші слова „nauka o pięknie“, то пірамідальна дурниця і брехня. Нема нїякої спеціяльної науки про красоту, а естетика також зовсїм не є наукою про красоту тай в загалї не є нїякою наукою. Красота, то наше субєктивне почуванє певних форм, пропорцій, звуків, кольорів, таке саме субєктивне, як любов, гнїв, погорда. Нема ніякої спеціяльної науки про любов анї про гнїв, так само нема нїякої спеціяльної науки про почутє красоти. А по за нашим особистим почутєм нїякої красоти нема, хоч най собі ті нїмецькі бляґери кричать і на головах стають. Не читай того! Вчи ся дивити ся на природу, на твори людської штуки, але дивити ся власними очима, не крізь окуляри нїяких псевдоестетичних формул. Чим більше їх будеш бачити, чим докладнїйше їм будеш придивляти ся, чим лїпше будеш пізнавати їх технїку та загальні закони психольоґії, тим краще виробить ся твій смак. А отакі естетики, то властиво лише школи для вироблюваня говорячих сорок та попугаїв, сморґонські академії, де вчать медведїв танцювати — всїх на один лад і всїх без тями.
Обік чільних творів лїтератури — про твори штуки тодї в Перемишлї не було й мови — Міхоньский давав Борисови читати добрі житє-
