се тобі не зовсїм зрозуміле, але прийде пора, зрозумієш. І не думай собі, що се вже все, що осягнувши той ступінь ти вже матимеш ключ до цїлковитого зрозуміня творів людського ґенїя. Нї, сину (се перший раз Міхоньский назвав Бориса сином і перший раз Борис почув якесь незвичайне зворушенє, якусь дивну мягкість у його голосї); нї, се все лиш один ступінь, лиш початок, так само, як плянїметрія й стереометрія, то лише початки, азбука математики. Далї забажаєш пізнати внутрішню структуру, так сказати, механїку твору, потім складники, з яких його скомпоновано, немов його хемію; далї сам процес його твореня, його звязок з тодїшнїм часом, що його автор узяв із минувшини, зі своєї сучасности, далї дійдеш до оцїнюваня самих основних ідей, так сказати психольоґії його твору, а потім ще далї розшириш горізонт і будеш питати: відки у тодїшнїх людий і в отого таємничого Гомера взяла ся думка складати такі твори? І в такій формі? І такою мовою? І тисячні, тисячні подібні питаня насунуть ся тобі, і тодї побачиш, як такий твір, частка житя великої нації, веде нас до студіованя того житя і виявляє на кождім кроцї стількож безмежних горізонтів та нерозгаданих загадок, як і само житє.
— Та не вже можна задавати собі такі питаня? — запитав несьміливо Борис, якому
