Борис Граб був хлопська дитина. Батько його, заможний ґосподар у підгірськім селї Д. коло Добромиля віддав його, свого найстаршого сина, до школи спершу до Лаврова до Василіян, а потім до Перемишля до ґімназії. Борис учив ся дуже добре і вчасно почав заробляти собі на хлїб лєкциями. Батько бажав, щоб син скінчивши ґімназию йшов до духовної семінарії, але Борис упер ся і пішов до Відня на медицину.
Ще в ґімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителї глядїли на нього як на головну оздобу закладу. Обдарований незвичайними здібностями, величезною памятю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість, замилуванє до порядку і точности і вироблене ґімнастикою та фізичною працею здоровлє та сильну будову тїла. Свій час умів він розділити так, що на всяку роботу, на всяку науку знаходив час і пору.
