Ріхтера. Взагалї мене вже в ґімназії тягло на схід. Я читав у церковнім текстї і в нїмецькім перекладї Сьвяте Письмо, любував ся пророками і переклав віршами цїлого Іова. Заставши мене раз при тій роботї Лїмбах велїв прочитати собі те, що лежало написане. Я прочитав.
— Für die Katz! — промовив він коротко. — Чого вам там шукати у Жидів? І хиба ви здібні зрозуміти їх почутя та передати їх як слїд? А хоч би були здібні, то питайте самі себе: на що придалось би се? Кому се потрібне? Хиба се тепер цїкавить кого, чим цїкавили ся ті люди перед тисячами лїт?
От такі слова, зрештою рідкі в його устах, не значили, що Лїмбах був якимось ворогом релїґії. Я в загалї не завважив у його розмовах нїчого такого, щоб могло натякати иа такі чи иньші його релїґійні погляди. Релїґія в складї його думок і почувань не грала нїякої ролї, не істнувала для нього. Менї навіть було-б чудно представити собі його в церкві або в костелї. Се був з погляду релїґійного не скажу індіферентист, але повний аґностик: у нього не було змислу для релїґії — таке бодай вражінє винїс я зі своєї знайомости з ним.
Так само як до Біблїї я не міг загріти його до індийщини. Я спровадив собі був Боппові переклади деяких епізодів із Магабгарати і дав один прочитати Лїмбахови. Він привїс
