Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/143

I.

В часї моїх ґімназіяльних студій Дрогобич був містом дуже богатим на неґативні прикмети. Почислити, чого там не було — вийде дуже довгий реєстр. Не було анї одної порядної каварнї, анї реставрації, анї одної публичної біблїотеки, анї одного осьвітного товариства, анї одного зібраня чи то з полїтичною чи з осьвітною метою. Не було майже нїчого того, що характеризує хоч на половину европейське місто. Не було навіть води крім домашньої соленої, якої постороннї люди не могли пити. Більшість вулиць без тротоарів та без осьвітленя, а широко розкинені передмістя, особливо Задвірне, Завізне та Війтівська Гора були собі прості села з соломяними стріхами, огороджені плотами, з захованєм зовсїм сїльського характеру. Зелїзницю з Дрогобича до Стрия побудовано, коли я був у семій ґімназіяльній; до того часу Дрогобич був собі