Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/106

Цю сторінку схвалено
— 94 —

neunzig, так? А einmaleins! А einmaleins! А einmaleins! Я вас буду вчити! Я вам покажу!

А коли було його рука втомить ся і йому прийде потреба відпочати, то він ходячи по клясї солодко всьміхає ся дивлячись на перелякані, заплакані лиця дїтий. Чим більше було таких лиць у клясї, тим веселїйше почував себе о. Телесницький.

— Прийдїте, мученици і праведници! — приговорював він, немов присолюючи болючі рани своїх жертв. — Прийдїте, єлика праведна, єлика прелюбезна. Перший Мороз — хтїв би добре сїсти та не мож! Правда, Морозе? Другий Корпак — чує, що й у нього щось не так. Третїй Скрипух — чує, що задок запух. Четвертий Матківський — і в того фелєр таківський. Пятий Ортинський — дістав за свій розум дитинський. Шестий Федермесер — і в нього ist nicht besser. А семий Алєрганд — дістав mit starker Hand.

По кількох недїлях такої практики довів клясу до того, що дїти справдї туманїли зо страху і поступи в науцї були чим раз гірші. Хоч усї вчили ся і силкували ся як мога встерегти ся побоїв, але нїяка пильність не помагала. Боязливійші, викликані до таблицї, тратили голос, тратили память вивченого; иньші хоч і вміли, але переконавши ся, що за найменшу помилку їх ждала така сама кара, як і тих, що не вміли нїчого, тратили віру в себе,