А так, то зміст усїх тих перших творів невибагливий, хоч підходив під смак тодїшньої публики: колишня слава Руси, геройство князїв, зітхання за давнїми щасливими часами й заповідь кращого майбутнього.
Перші віршеві спроби Франка вийшли в 1876. р. окремою книжечкою п. заг. »Письма Івана Франка, I. Баляди й розкази«, і всї вони передруковані й видані самим Франком у 1913. р. у збірцї: »Із лїт моєї молодости« (стор. 53—107). Усе це — твори молодої фантазії, мало ориґінальні, перерібки з чужих поетів (Пушкін, Ґете, Толстой, Гайне), а то перевіршовані лїтописні оповідання (Аскольд і Дир, князь Олег, Святослав). Тільки ж не можна вже дивитись на них, як на твори позбавлені всякої лїтературної вартости, як досї думали. Попри недостатки в формі, в мові — вони сильно відріжняють ся від усього, що тодї появляло ся в письменстві; але ж усе-таки на них відбив ся тодїшнїй письменницький смак галицької публики, під який старав ся підійти молодий автор, і в тому цїлий його гріх.
Вплив Драгоманова на львівське студенство і зокрема на Франка. — Товариші Франка. — Народнїй напрям у редакції »Друга« і Франкові твори з того часу. — Перший арешт. — Франко й суспільство. — »Громадський Друг«, »Дзвін«, »Молот«, »Дрібна Біблїотека«, — звязки з польськими соціялїстами. — Другий арешт.
У Львові Франко наскочив ув »Академическім Кружку« на великі суперечки поміж молодїжжю: хто ми такі й якою мовою треба нам писати, суперечки, які були для нього незрозумілі, і в яких він сам безпосередно не брав участи, але ж під упливом їх доводило ся йому безнастанно хитати ся поміж двома напрямками, що тодї панували в Галичинї: поміж москвофільським і народнїм.
