лого цього збірника — то ми все-таки завели його в це видання. Зроблено це через те, що сам Франко вмістив був у виданню з 1893. р. ті вірші з »Зівялого листя«, які в нього що-тільки складали ся на лїричну драму — хоч місце тій збірцї визначене в нас мало не на самому кінцї книжки. Зроблено і одне і друге зумисне. Бо поміщено »Зівяле листє« у збірнику ще й через те, щоб читач мав доказ, як поет уже в тому часї, в 1893. р., коли видавав другим виданням своє »З вершин і низин«, боров ся сам зі собою, безнастанно зводячи бій між обовязком — яким являло ся в нього т. зв. громадівство, і власним чулим серцем; а що відзначено збірцї окреме місце, то через те, щоб додержати мало не до самого кінця характер самого збірника: наскрізь громадівський. Друкуєть ся »Зівяле листє« з другого київського видання з 1910. р. тільки ж, само по собі, вміщено з львівського видання сконфісковані київською цензурою поезії (I3, III18) й виправлено недобачені коректором місця (н. пр., в київському виданню пропущено одну стрічку з вірша »Даремне, пісне«).
Скрізь у поемах полишено Франкові вводи, такі дуже потрібні для зрозуміння самих творів, і такі характеристичні для нього самого. Річ у тому, що останнїми часами Франко нї одного свойого твору не випускав без відповідної передмови. Через те ми передруковуємо в цїлому й передмову до другого видання »З вершин і низин«. Вона дає теж дуже цїкаві вказівки до пізнання й самого Франка, й його творчости, й його поглядів на його ж таки дїяльність та взагалї на письменство.
Та, щоб заокруглити збірник, щоб із нього виглянуло цїлим лїтературне обличчя Франка в девятьдесятих роках XIX. ст., довело ся до нього пододавати ще дещо з иньчих збірок, які повидавав поет кілька лїт до своєї смерти. Це, думаємо, зроблене теж у інтенції письменника, бо ж сам він, ріжними часами, по ріжних збірках, передруковував і по двічі якусь річ (пор. вірш:
