припадково попадали поодинокі поезії в новій редакції, й заводити їх у це видання в тій новій одежі — і скрізь я держав ся тої ж методи. Підправивши мову в дусї останнїх творів Франка й його поправок у нових виданнях його писань, ним самим пороблених — я помістив у цїлому в це видання все, що було у збірнику з 1893. р. Коли ж де захопив що зредаґоване Франком наново, брав у видання нову редакцію.
Таким чином у новій редакції з'явив ся в мене вірш: »Вічний революціонери« (стор. 99) — з »Акордав«, антольоґії української лїрики від смерти Шевченка, укладеної самим Франком і виданої »Видавничою Спілкою« у Львові 1903. р. (стор. 113). З тої самої книжки взято редакцію популярних на цїлій Українї »Каменярів« (стор. 153) [»Акорди» стор. 101]. Зі збірничка »Із лїт моєї молодости« (стор. 9) взято редакцію сонета »Народня пісня« (стор. 261), яку поет зовсїм переробив у дусї вимог ритміки сонету; звідтіля ж (стор. 119) передруковано в новій редакції вірш »Думка в тюрми« (стор. 124). Заголовок вірша »Не пора« (стор. 175), а саме: »Національний гимн«, винято зі збірки »Давнє й нове«, тільки ж текст полишений давнїй, бо ж у нас цей гимн уже став народньою піснею і співаєть ся з тими словами від 1898. р.
Велику поему »Панські жарти« яку за другим виданням »З вершин і низин« теж заведено в цю збірку, друкуємо з четвертого видання цієї поеми з 1911. р., що появило ся коштом «Видавничої Спілки» у Львові окремою книжечкою, з передмовою й роздїлом на строфи. Строфову будову поеми збережено, тільки ж пропущено нумерацію стрічок, яка у практичному виданню, як оце, непотрібна. За те зміст кожної піснї подано на початку кожного роздїлу, а не окремо, як це зробив Франко в виданню з 1911. р.
Хоч »Зівяле листє«, оця лїрична драма Франка, нї своїм змістом, нї настроєм, який бє з цїлої збірки, нї навіть своїм окремішнїм значінням не підходить до цї-
