Сторінка:Іван Франко. Зівяле листя. Третє видання. 1922.djvu/48

Цю сторінку схвалено
 —  44  — 

З тобою жить не довелось,
Без тебе жить не сила.

З тобою жить — важка лежить
Завада поміж нами;
Без тебе жить — весь вік тужить
І днями і ночами.

Нехай ти тінь, що гине десь,
Мана, луда́ — одначе
Чомуж без тебе серце рвесь,
Душа болить і плаче?

Нехай ти тінь, мана, дім з карт
І мрія молодеча,
Без тебе жить — безглуздий жарт,
І світ весь — порожнеча.

Як той Шлєміль, що стратив тінь,
Ходжу́ я мов заклятий,
Весь світ не годен заповнить
Мені твоєї втрати.


XVI.
 

Як не бачу тебе,
Кожда хвиля — тяга безконечна;
Як побачу тебе,
Відновляється рана сердечна.

Як не бачу тебе,
То довкола і зимно і темно;
Як побачу тебе,
Запече щось у серці страшенно.