Я би з перемоги вороги під ноги,
Що мені до тебе не дають дороги!
Яб добувсь до тебе через мури й стіни,
Яб побив дракони, розметав руїни,
Яб здобув всі скарби, що їх криє море,
І до ніг твоїх би положив, о, зоре!
Деб тебе не скрито, яб зломав верії…
Фантастичні думи! Фантастичні мрії!
Як би я не дурень, що лиш в думах кисне,
Що співа і плаче, як біль серце тисне,
Що будуще бачить людське і народне,
А в сучаснім блудить як дитя голодне, —
Що із неба ловить зорі золотії,
Але до дівчини приступить не вміє, —
Ідеали бачить геть десь за горами,
А живеє щастя з рук пустив без тями,
І тепер, за пізно, плаче і дуріє —
Фантастичні думи! Фантастичні мрії!
Що щастя? Сеж іллюзія,
Се привид, тінь, омана…
О, ти іллюзіє моя
Зрадлива і кохана!
Кринице радощів, чуття
Ти чарочко хрустальна!
Омано дум, мого життя
Ти помилко фатальна!
Я хтів зловить тебе, ось-ось,
Та враз опали крила:
