Цю сторінку схвалено
ніше, десь у IV віці пер<ед> Хр<истом>, але з того ще не виходить, як читаємо у В. Хріста на ст. 159, що, «щасливо наслідуючи Сапфону, могла також дійти до слави, що колись була приятелькою лесбійської поетки». Сьому осудові можу протиставити осуд старинного, хоч і неназваного епіграматиста, який читав поему Ерінни та, мов навмисне проти німецького філолога, написав: «Оскільки тони Ерінниних пісень ліричних не сягають до висоти пісень Сапфони, остільки ті пісні епічним складом — Ерінни епіці не дорівняють». Та й справді, як могла Ерінна наслідувати Сапфону, коли та не лишила по собі ані одної епічної поеми?
Переклад трьох епіграмів Ерінни написав я д<ня> 12 червня, а увагу д<ня> 6 липня 1915 р.
