|
ІЗ ЕРІННИ ЛЕСБІЙКИ
I. ОБРАЗ ДІВЧИНИ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ПРОМЕТЕЄВІ
Візьми, Прометею ласкавий,
Що гарнії рученьки тут змалювали,
На знак, що й смертельні, не раз
В штуці тобі дорівняли.
Принаймні тота, що так вірно
Дівочії риси вдала, —
Якби була голос іще додала їй,
То Агатархіда була б тут ціла.
II. ВЧАСНА СМЕРТЬ
Стовпи, й мої гарні сирени,
І ти, жалісливая урно,
Що вбогі останки хорониш
Гниючого попелу тут.
Скажіть тим, що гріб мій минають,
Чи се мої співгорожани,
Чи гості з далекого краю,
Що з гробу їх поздоровляю.
Була я щойно наречена,
І тут мене вкрила могила;
Бавкідою звав, мене тато,
Й була я над все йому мила.
А був він з високого роду.
Ще й то не забудьте сказати,
|
