89
за ним підуть инші пани і справа швидше дійде до якогось рішеня. Він раз у раз „отвирав йому очи“ на безвихідність положеня панів серед хлопської маси, на небезпеку проволоки та задавненя хлопських претензій, на можність корисного для панів полагодженя сеї многоважної справи, що має першорядне значінє в цїлім розвою краєвих відносин. Він усе товк своє, мулив і мулив як тиха вода, з одного боку полошив свого слухача страшними вістями про урядові заходи коло щедрого надїленя селян панським добром, а з другого боку манив його блескучими перспективами швидкої і дешевої побіди.
— Ну, нї! — скрикнув пан Годієра вервнувши ся другого дня зі своєї екскурсїї по селї. — Того не можна витримати, що тут дїєть ся! Се нечувані річи. До якої скількости дерева вони мають право? загляньте в інвентар! Прошу заглянути! Три, чотири фіри, так чи нї ? А вони понабирали по двацять, по трицять! Цїлі гори дров навалили коло кождої хати. І яений пан терплять се! Нї, зовсїм не розумію і дивити ся не можу. Адже се виразне: мане текель фарес написане на стїнах вашого дому, а ви не вмієте прочитати. І терпите всї надужитя. Жаль менї вас, ясний пане! І шкода моїх рад. Wem nicht zu raten, dem ist nicht zu helfen! Бувайте здорові! Пан Субота всміхнув ся якось холодно і поклав Годієрі обі руки на плечі.
— Горячо купаний пан комісар, горячо купаний! Сядьте, відхлипайте ся. Наші інвентарі не знають такого виміру дерева, як вам здаєть ся, а кажуть „на міру потреби“. Селяни не вивозять анї одної гильки не огляненої моїми людьми.
— Чужими очима дивити ся, то чужими руками робити! — зовсїм сердито гаркнув пан Годієра.
— Я й сам переконав ся, що вони вірно сповняють мої інструкції і ви не маєте підстави докоряти менї чужими очима. Цїкавий я, як би ви поступили на моїм місцї.
— О, я би швидко зробив з усїм тим взірцевий порядок. Я-б зовсїм таку машину, що би фест скрипіла і дїло робила. Я вже всьому придивив ся і все обміркував. Представте собі…
— Слухайте, пане Годієра, — мовив йому пан Субота болючим, жалісним тоном, — у мене тепер на голові стілько
