83
— Так-то так, панотче! Побила тебе самого твоя фальшива присяга.
Кілька недїль по його похоронї прийшла до громади резолюція з цівільного суду, що розпочатий покійним священником против неї процес за зворот нїби то церковних ґрунтів нїби то безправно відчужених від церкви складаєть ся до актів задля повної безпідставности.
Над'їхала осїнь, вельможна панї, богата хозяйка. За нею тягнуть ся непереглядні стада волів, табуни коний, ряди возів навантажених сїном, снопами та мішками. Над ними стоїть курява, за ними простягаєть ся земля висилена, сїра і сонна.
Махнула осїнь на лїси — і вони зацвили пурпуровими, сїрими та жовтими красками, зашуміли глибоким та важким стогоном, тугою за минулим лїтом.
Махнула в повітрє, і воно заповнило ся роями ластівок, ключами журавлїв, стадами диких гусий та инших пташок, що тихо мов осїннї мряки тягли на південь.
Махнула на ріки і риба почала ховати ся в найглибші місця та печери для зимівлї.
Махнула на села, і вони здули ся скиртами та повними оборогами, оживили ся отарами овець та чередами скоту, що доси кочували по високих полонинах, а тепер вертали на зимівлю.
Небо, ще чисте і безхмаре, але звільна блїдне, а поля під ним жовкнуть, сїріють під стернями, чорнїють під парами, шелестять тугою по пережитих хвилях лїтнїх радощів.
Сади, ще недавно обтяжені плодами, звільна позбувають ся їх, осипають ся з листя і доливають і свій шум до широкого моря мелянхолїї, що розлило ся над усею країною.
Тілько люди не чують тої мелянхолїї. Вони бадьорі, ситі і горді щасливо перебутою працею, обсмалені лїтнїми спеками, та повні гордощів і самозадоволеня на вид тих богатих скарбів видертих із рук природи.
Квилять скрипки, дзвенять колокільця, гудуть баси, земля стугонить під важким, тактованим гупанєм сїльських танцюр, що вибивають гопака на токах або на подвірях.
