57
пересядуть його десь у ночи, поламають руки - ноги, розчереплять голову і тодї відхочеть ся йому і бунтувати в селї і женити ся з двірською панною. Се у нас найлїпший спосіб на такого неспокійного духа.
Пан Субота аж жахнув ся слухаючи сеї приятельської ради, вицїдженої так спокійно, таким дружелюбним тоном. „Ну, попик! Ну душпастир!“ — мигнуло йому в голові. „Мало чим гірші перед півстолїтєм банди опришків орґанїзували тай самі на розбій ходили. Оттакому звір не свою душу, а своє тїло, тай бувай здоров!“ А потім промовив:
— Нї вже, отче, я иншої віри і на такі способи не подам ся. А як ви не маєте инших способів на навертанє грішників, то на такі способи я не бажаю вам успіха. Легко-б я й сам міг опинити ся під обухом, а в такім порядку чоловік нїколи не був би певний свого житя.
— Та я по щирости… так по сусїдськи — задроботїв о. Квінтілїян присуваючи ся до дїдича і силкуючи ся взяти його руку, яку сей шарпнув геть від нього. — Пане дїдичу, сеж я не зі злої волї… Знаєте, між людьми всяке буває, нераз годї инакше. А в тім я-ж нїчого так лихого не хотїв…
Та дїдич не говорив далї нїчого, але взявши капелюх вийшов із попівського сальона не здоровкаючи ся і не подаючи ґосподареви руки. Сей своїм звичаєм почав бігати по кімнатї, цмокаючи, спльовуючи та ляскаючи себе долонею по чолї:
— Отто з мене дурень! — говорив сам до себе. — Отто я з великої щирости показав себе пану в гарнім світлї! Ну, нема що сказати, в гарнім! Тепер він піде скрізь голосити, що руські попи донощики та гайдамаки, без сорому і сумлїня. Ну, та на щастє при тім не було сьвідків, усему можна заперечити. І все те задля дурного Думяка та його глупого сватаня! А нехай собі бере тоту двірську телицю, буде мати з неї потїху. Що то мене обходить? Коли бо нї! Така вже свинська натура: аби лише прислужити ся пану! Ей, Квінтілїяне, не раз ти вже на тих прислугах попік ся, а нинї найгірше. Дай собі з тим спокій, бо справдї і люди тебе зненавидять і пан гордуватиме тобою. Адже ти бачив, не хотїв тобі руки подати, пішов не прощавши ся. Ну, се була хвиля поздразненя; надїю ся, що його сердитість швидко мине. Треба справдї по змозї прислужити ся йому. Доберу добрих спо-
