37
на розмови. Особливо дїдич, приголомшений випадками, не маючи дома крім немічної жінки і одинокої дочки (друга була замужем аж десь на Поділю) нї з ким слова розумного промовити, часто заходив на попівство, щоб „відвести душу“. От тим то й сьогоднї його прихїд не здивував нїкого. О. Квінтілїян був удовець і до того бездїтний і держав у себе господиню, якусь повдовілу попадю, стареньку вже, поморщену жінку, що поза кухню і шпіжарню не бачила й не знала сьвіта. Тож не диво, що й о. Квінтілїянови нераз хотїло ся побалакати хоч би й з таким несимпатичним чоловіком, яким був для нього пан Субота. А ще сьогоднї були спеціяльні причини, задля яких пан бажав поговорити з попом.
Привитавши ся з о. Квінтілїяном, який власне встав був від вечері, пан Субота не сїдаючи вхопив попа за пояс долонею і тягнучи його та торгаючи до себе не то говорив, не то кричав аж до задишки:
— Нї, не витримаю довше з тими хлопами! Не можливо, єґомость, неможливо! І відки вони такого духа набрали ся? Таж се страх, страх, страх подумати!
І він чим раз сильнїйше торгав о. Квінтілїяна, потрясаючи його наповнений живіт.
— Паночку, — відповів з косим усьміхом о. Квінтілїян силкуючись увільнити свій пояс від панської долонї, — поперед усього я вам не трепета, якою-б ви були обовязані трясти, а по друге сїдайте та висапайте ся — може чайку позволите? Панї Климентова, просимо чайку по скляночцї — а по третє зберіть дух та говоріть порядком, що стало ся.
Пан Субота пустив єґомостїв пояс, сїв на фотель, відхлипав ся, випив душком поставлену перед ним чашку чаю і потім пальцями обтираючи вуса витріщив очи і похиляючи ся до о. Квінтілїяна, мовив з таємничим притиском:
— Кажу вам, єґомость, конець сьвіта! Я вже думав, що в сорок осьмім роцї сьвіт кінчить ся, та бачу, що ще мало на нас кари допустив Господь. Видно, ще гірше щось нас чекає.
— Щож таке вельможний пан побачили?
— Вельможний пан! — скрикнув немов ображений пан Субота. — Що ви, отче, звете мене вельможним паном? Звіть мене жебраком, банкротом, то будете мати рацію. Адже ось провідна недїля, а в мене ще анї скиби не орано!
