Сторінка:Іван Франко. Великий шум. 1907.pdf/25

Цю сторінку схвалено

16

II.

О девятій годинї того самого вечера в Йоськовій коршмі в ванькирі поміж ліжками, на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах, при столику осьвітленім смаркатою лоївкою сидїло кілька грушатицьких селян середнїх лїт, пючи вівсяне пиво і балакаючи. Між ними був Яць Коваль, що за той час був і на молебнї в церкві з приводу втишеня вітру, і в своїм домі на присїлку і ще у кількох сусїдів. Він шукав і Думяка, але йому сказала стара Думячиха, що Кость ще по службі божій та по обідї пішов до близького міста, де мав сторгувати пару бичків, потрібних для непочинанаї ще весняної роботи в полї. Яць зайшов до коршми. З недавньої шумної громади не було вже нїкого, Жиди замітали та мокрими стирками витирали заболочену підлогу, а в ванькирі сидїли три-тотири господарі при пиві. До них присїв ся й Яць. Між ними був Стефан Чапля, один із немногих письменних селян грушатицьких, що з доброї волї в церкві сповняв ролю піддячого, хоч був собі самостійним і досить заможним ґосподарем. Був і Гаврило Олефір, також троха письменний, що колись служачи в війську навчив ся був там читати й писати по польськи й по нїмецьки і дослужив ся ранґи капраля, але вернувши лїт тому 25 із війська давно вже забув ті дрібки німецької мови, які винїс із війська, не читав нїколи нїчого і з власного приводу вже в селї навчив ся церковного читаня, так що міг також прочитати в церкві апостола і допомагати дякови в церковнім співі. Дяк у них був старий і дихавичний, у громадянське житє не мішав ся і до коршми не ходив нїколи. З ними сидїли ще три молодші ґосподарі, в тім числї й той нефортунний Андрій Халавка, якого так собі з доброго дива подурняли на сьогоднїшнїй громадї. Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду таки троха тупоумний. Коли Яць Коваль війшов до ванькира, Халавка власне живо щось розповідав своїм сусїдам, розкидав руками та здвигав плечима, мабуть жалував ся на кривду, яка спіткала його тут нинї „без даня рації“.

— А куди Бог провадить, Яцю? — окликнув його Чапля, рад що може перебити Халавкові теревенї.