93
Кілька тижнїв ми мали спокій; ґраф зрештою проводив той час переважно за домом, у гостях, на польованях або їхав до міста і гуляв там по свойому. А моя душа мучила ся невимовним смутком і я силкувала ся тілько ненастанною працею в кухнї та при господарстві вбивати невеселї думки, що мов докучливі мухи роями обсїдали мою голову. Що зо мною буде? Як менї жити з таким чоловіком? Чи від разу звбирати ся і вертати до родичів, чи йти в світ за очи і шукати собі власного хлїба? Я не мала до кого сказати анї одного щирого слова, бо бачила й відчувала се від першої хвилї, що весь двір від малого до великого жиє мов під обухом під непереможним впливом панової волї, що кожде моє слово кождий жест вони передадуть йому. Я тремтїла сама перед собою, бо чула, що й мої думки мов підстрілені птахи падуть до долу під його переможним впливом.
Почало ся для мене важке і нерадісне житє в родинному ярмі. Крім принагідних нападів міґрени та инших жіночих хороб не могла я нїчого видумати. Та видно, що й сам він зрозумів мої зусїлля, з може збридив собі мене, бо минулої осени, користаючи з незвичайного врожаю пшеницї в наших сторонах і з добрих цїн на неї, виїхав до Парижа. Там він гуляв кілька місяцїв і вїдтам привіз собі чесну компанїю, трьох кокоток, для яких вибудував пишну віллю в нашім повітовім місцї. Ся вілля, положена в гарнім саду, хоч раз у раз щільно замкнена, здобула собі вже голосну славу в цїлім повітї як місце, де майже що ночи під проводом мойого ґрафа відбувають ся орґії з його вибраних приятелїв і тих француських дам, орґії, яких мерзоти не беру ся описувати, хоч мій ґраф кождого дня забавляє мене їх гумористичними описами. Се остатня фраза нашої супружоі любови, бо по за сим — куди вже далї?
А по за тим одна моя просьба до вас, дорогий таточку! Приїдте до мене! Виж певно вже обрибили ся в полї, а коли й нї, то ваш від'їзд на кілька тижнїв, може лиш на кілька днїв буде для мене великою потїхою і піддержить мене в моїм бездоннім горі. Яж зм сї лїта так рідко бачила вас, а тепер менї здаєть ся, що на ваш приїзд моя єдина, остатня надїя, що ваша присутність верне менї давню силу волї, давню енерґію і охоту до житя. Приїдьте, таточку, як найшвидше!
