садом, огородом, подвірям, стайнями і всякими знадобами закупив він від вдови по однім польськім панови з великого роду. Той пан давнійше мав великі маєтки, кілька околичних сел. Але найбільша частина того маєтку пішла на підпирання нещасливої революції в 1831 р.; що лишилося опісля, було потрачено в довголітніх процесах о якесь наслідство, так що по скасованню панщини давний дідич очутився немов на леду, і не міг назвати своїм нічого, крім сього одного дому з садом та парою коней. Тут він і дожив свого віку в затиші, а по його смерти жінка продала й сей послідній шматок давньої величі і забралася з тих сторін. Замісць старого польського дідича настав новий пан в тих мурах — Герман. Він тоді лише що почав поростати в піря; закуп того дому був перший крок до його пізнійшого богацтва; може для того він і звикся так із тим старим житлом.
Зрештою, Германа мало займало внутрішнє уладження дому, — тим менше займав його сад, в котрім давний власник просиджував бувало ціле літо, і в котрім, як говорили в сусідстві, і тепер ще нераз місячної ночі можна було видіти його високу стать з довгими вусами і білим як молоко волосям, бродячу в густій високій траві, — можна було видіти, як він оглядає кожде дерево, мов старого знайомого, часом заламує руки або зітхає важко. Герман хоч і чув ті слухи, сміявся з них, але до саду все таки його не тягло. Він вдоволявся тим, що кождої весни почислив дерева і опісля випускав сад в аренду садівникови, а сам до нього мало коли й заглядав.
І в самім домі Герман мало які поробив зміни. Старосвітські меблі оббито новим репсом, замісць старопольських великих печей помуровано нові, кафлеві, між вікнами повішано великі зеркала, тай годі. На стінах побіч деяких нових штихів висіли почорнілі від старости портрети давних польських маґнатів, з густими бровами, грізними вусами і оголеними лобами. Дивно виглядала та суміш ста-
