зорцях і всіх, кого тільки можна було ошукати, — щоб, кажу, такий чоловік міг удержатися в Бориславі. Правда, і европейські фабриканти-підприємці не дуже сторонять від усіх тих гарних, жидівських прикмет, не дуже чистими руками фабрикують, але все таки до такої степені брудноти та безстидного, рабівницького (вже не лєґального, як на Заході) визискування не доходять. При тім же в Европі привикли більше до порядку, до систематичности, до докладної бухгальтерії, а в Бориславі тоді ті привички були ще слабі, і далеко не загальні. Більша частина підприємців вела свої діла якось по злодійськи, без порядку, щоб тільки від робітника видавити як найбільше, обірвати йому, що дасться, з платні, а й те, як можна, то й зараз витуманити від нього назад. Тому то ясно, що при такій роботі европейські підприємці, особливо систематичні і до точности привиклі Німці, не могли в Бориславі устоятися.
Все те роздумав швидко Герман і старався близче розвідатися як, на яких основах і ким завязується „Спілка визискування“? Все, що дізнався про те задумане діло, втішило його ще дужче. До „Спілки“ приступило чимало знатних капіталістів, основний фонд мав бути дуже значний, трохи не цілий міліон. „Значиться, можна буде гарний кусник влупити“ — се був невідлучний внесок, що чим раз яснійше визначувався в Германовій голові. Капіталісти перед завязанням „Спілки“ посилали зручного віденського інжиніра на місце, до Борислава і до сусідніх нафтарень, щоби вислідив докладно копальні і фабрикацію, ціни ям, ціни сирого воску і все, що потрібне для уложення будущого пляну ділання „Спілки“. Інжинір саме що вернувся по двомісячнім побуті в Галичині, і його відповіди були вдоволяючі для капіталістів, стверджувалися і тим, що говорив Герман, — тож консорція, завязуюча „Спілку“, порішила приступити до діла.
Вже Герман закінчив умову з Ван-Гехтом і сидів у Відні без діла, неспокійний і втомлений, чогось дожида-
