схожа на котячу. Я відразу спізнав хижого яґуара. Він не йшов, а просто повз на животї, мов кітка до дерева. Потім митю скочив на дерево, а відтіля плигнув на свиню. Пекарі заквичала, а яґуар впив ся зубами її за шию. Страшенно, алеж недовго квичала свиня; яґуар задушив її. Він хотїв вже кинути її собі на спину і подати ся відсїля геть, як з кущів вискочило з дванайцятеро штук свиний. Не встиг він кинути свиню, щоб тїкати, а свинї зробили вже із себе навкруги нього коло. Яґуар кинув ся на одну і сїпнув її зубами, але й пекарі пригостили його своїми клеваками так, що він мусїв подати ся назад в середину кола. Та й зіставати ся йому посеред живого кола не можна було: живцем розірвуть на шматки. Яґуар присїв і напняв ся; видко було, що він зібрав свої сили і плигнув; думав перескочити через коло. Та свинї не дали йому втекти і ще дужше розлютувались: яґуар закровавив ся. Що далї коло робилось меньше, тїснїйше, бо свинї наближались одна до другої; з кождою хвилиною вони лютїйшали. Здавалось, от-от кинуть ся всї від разу і рознесуть його на клаптики. Отже нї: коло зробилось меньше, вузше, а острі клеваки і хрюканє надали яґуарови сили так, що він перескочив через пекарі і летїв до мого дерева. Мов блискавка проскочив він в мене перед очима, і не встиг я опамятати ся, а він вже на тімсамім дубі, де і я був, тільки сяжнїв на два висше від мене. В ту хвилину, коли він скочив на дерево, в мене все похололо; я не знаю, як удержав в руцї рушницю. Трохи згодом я опамятав ся і зрозумів, що яґуарови тепер не до мене. Свинї всї теж кинули ся до дубка. Вони квичали, здирали клеваками кору, инші навіть гризли її. Яґуар все те бачив і поглядав злими очима і на свиний і на мене. Я зрозумів, що як тільки свинї розійдуть ся, тодї менї від смерти не втекти. А свинї не будуть же тут стояти хто зна поки й доки. Через се я нацїлив ся на яґуара і стрільнув просто йому в серце. Відразу загурчав він в низ, кров бризнула менї на обличе. Свинї, як одна, кинулись до нього; не перейшло і пів години, а з яґуара зістали ся самі тільки невеликі клаптї.
— Ну, слава Богу, — сказав я з тиха, — тепер менї не страшно, а свинї зараз розійдуть ся і тодї можна буде злїзти з дерева.
