Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/92

Цю сторінку схвалено

— А церкви там все з золотими верхами. В Печерях лежять дванадьцять братів, що будували Лаврську дзвіницю. Кажуть, що як будували, то вона все входила в землю, а одноі ночі й вийшла з землі. Од того чуда усі брати постриглись в ченці. Господи, скільки я переводила людей на самий верх дзвіниці до великих дзвонів!

— Ой пустіть мене, матінько! Здається вмру, як не піду в Киів: чи то правда, що там є такий лев, що з рота вода біжить?

— А вже ж є; а на львові сидить Святий Самсін та щелепи ёму роздирає. Як піймав ёго на Подолі коло Дніпра, як роздер щелепи, та й сам каменем став и лев каменем став, а з лева з рота вода потекла. Та якого там дива нема! Як би росказувати все, то не то що дня було б мало, тижня мало! говорила Палажка и підвела очі до образів, підняла обидві руки вгору ще й пальці розставила.

— Там на Андреєвській горі під престолом є джерело, а в те джерело що року забивають віз вовни. Як тільки покажеться зверху роса, то зараз знов запихають туди віз вовни, бо якби полилась з того джерела вода, то ввесь світ залила б. Я сама чула, як янголи бовтають воду під престолом. Ой Господи! помилуй нас грішних! сказала Палажка и здихнула на всю хату.

Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.

— Піду я з бабою до Киіва та одговіюсь в Лаврі. Як не пустите мене, то я, здається, вмру, сказала Мелашка.

— А вже ж, Марусе, пусти невістку, бо як не пустиш, то буде тобі великій гріх од Бога, навчала Палажка, тикаючи пальцем на образи.

— Та коли ж на великому тижні богато роботи, обізвалась Кайдашиха.

— Я мамо готова день и ніч не спати, пороблю вам усе діло та й піду, просила Мелашка, втераючи слёзи.

— Та про мене йди та й за нас подаси на часточку, сказав Кайдаш: пішов би й я, та настає чоловіча робота на полі.

— А коли, дочко, думаєш ити, то спечи собі святу пасочку та поросятко, та вкинь в торбу крашанок, та кільце ковбаски, та шматочок сала, щоб розговітись свяченим у Лаврі, то тебе Господь простить и помилує, навчала Палажка: а я вже тобі дорогу скрізь покажу, як по писаному. Мене всі богомольці знають з усего світа; я ім усім даю лад.