— Ого-го! добрий робітник. Роботи не знайшов, а на улицю зараз дорогу знайшов! крикнув другий парубок.
— Коли хоч з нами гуляти, та до наших дівчат ходити, то став нам могорича, а то ми тобі киями покажемо дорогу з нашоі улиці.
Лаврін знав парубоцький звичай и повів усю парубочу ватагу в шинок. Він поставив ім могорич и вже в ладу з ними вернувся на улицю.
Мелашка швидко вибігла на улицю. Лаврін впізнав іі и одрізнився з нею од челяді. Вони стали осторонь під вербою коло тину, зза котрого виглядали широкі квітки соняшників. Лаврін прикрив Мелашчині плечі своєю свитою и обняв іі стан.
Зорі висипали на небі. Село заснуло. Дівчата співали та жартували с хлопцями. А Мелашка, як горлиця, горнулась до Лаврона; Лаврін, як орел, вкривав іі ніби крилами. Вже улиця розбіглась. На небі зійшла зірка, а Лаврін все стояв з Мелашкою и не мав сили одійти од неі.
— Коли ж ти прийдеш до мене? спитала Мелашка.
— Я до тебе готов що ночі ходити. Прощай, чорноброва! Прощай, моє ясне сонечко! Десь ти, моя мила, з рожі та з барвінку звита, що додержала мене до самого світа, сказав Лаврін.
— Коли я твій голос коло двору зачую, я зараз вилину до тебе, як з гаю зозуля, сказала Мелашка.
— Як я тебе за себе візьму, чи не будеш скучати в Семигорах? спитав Лаврін.
— Чого міні скучати с тобою? Коли ляжу спати, твоя тінь ніби в головах стоіть у мене. Я б прикрила твій слід листом, щоб ёго вітер не завіяв, сказала Мелашка. А може ти оце, підеш за ту дуброву та й занесеш на віки свою любу розмову, своі чорні брови…
— Не бійся, Мелашко! я тебе не покину. Після завтра виходь на улицю. Я прийду, хоч маю пропасти. Прощай, моя мила, краща од золота, краща од сонця, сказав Лаврін и поцілував Мелашку, неначе впік іі душу своіми горячими губами.
Лаврін прийшов до дому вже світом и ліг спати у повітці. Вже всі повставали, а Лаврона не було видно. Вже сонце високо підбилося в гору. Батько знайшов Лаврона в повітці и не міг добудитись.
— Десь Лаврін бродив цілу ніч, сказав Кайдаш жінці. Ходить коло роботи, як пяний, и походя-спить.
— На улиці гуляв; сказала Кайдашиха.
