— Не три дні бо, а тільки один день, сказав Карпо.
— Так, сину, так! тягни руку за жінкою, а матері не можна буде далі в своій хаті й слова промовити. Мотря молода, то нехай робить, а я вже стара, підтопталась. Міні можна й одпочити. А ти жінці не потурай, бо вона й над тобою далі коверзуватиме.
Карпо узяв шапку та скоріще с хати. Ёму було жаль жінки, жаль и матері.
Поки Мотря прала сорочки, Кайдашиха затопила в печі й приставила вечерю. Вже смерком прийшла Мотря с сорочками и склала іх на лаві. По хаті пішов холод та сирість. Свекруха поралась коло печі мовчки. Невістка достала с полиці хліб та сіль и сіла полуднувати. Вона кинула оком на діл: хата була заметена.
— Не буде моя невістка покірна та слухняна, думала Кайдашиха, стоячи коло печі: не одпочину я на старість од роботи. И Кайдашиха важко зітхнула. Мотря зрозуміла те важке здихання, як докір собі.
Чоловіки посходились у хату и сіли за стіл. Мотря кинулась насипати галушки в миску. — Геть! крикнула Кайдашиха: сама зумію насипати. Не ти напартолила. Сідай, та запихайся!
Мотря одійшла на бік, згорнула руки й собі зітхнула.
— Чого це ви гризетесь? обізвався старий Кайдаш: чи вже не помиритесь коло однієі печі? Ти бо, Мотре, повинна таки поважати матір, бо мати старша в хаті, почав навчати старий батько: треба ж комусь порядкувати в хаті та лад давати. Дасть Бог, прироблю через сіни хату, тоді будеш собі господинею, але в гурті все таки лучче жити…
Всі вечеряли мовчки. Мотря стала коло мисника, мов укопана. Вона не сіла вечеряти.
— Годі тобі, дочко, гніватись, знов почав батько, сідай та вечеряй, бо ти натомилась.
Мотря стояла коло мисника й з місця не рушила, та все дивилась у піч, де тлів жар у попелі, неначе хотіла розвеселити своі очі веселим огнем. Всі встали зза стола, подякували Богові та Кайдашисі, а Мотря все стояла на одному місці, як сирота в чужій сімъі. Карпо сів на лаві и насупив своі рудоваті брови. Між бровами було знать два зморшки, в котрих чорніла густа тінь.
В хаті стало тихо, як в усі. — Керосинова невеличка лампа без скла блищала на столі. Старий Кайдаш, Кайдашиха й Лаврін стали перед образами и почали молитись Богу, а Карпо все си-
