— Де вже, щоб моі сини не помирились! Та на цілому світі нема таких слухняних дітей, як моі сизопері орли! хвалилась Кайдашиха, виходячи через ворота на улицю.
— Прощайте! зоставайтесь здорові! спасибі вам за хліб, за сіль, та за вашу ласкавість! прощалась Кайдашиха, гукаючи за ворітьми.
Після другоі Пречистоі Карпо повінчався з Мотрею. Чотирі дні грали музики, чотирі дні пили и гуляли гості: два дні гуляли в Довбиша; на третій день Карпо з музиками пішов до Довбишів и привів до себе попід руку Довбишку за те, що догляділа Мотриноі чести. Цілий день гуляли приданки в Кайдаша, а четвертого дня знов пішли до Довбиша. Чотирі дні пив старий Кайдаш. Два дні після весіля в ёго голові неначе джмелі гули, а в роті ніби жиди ночували. Тільки пятого дня, в четвер настав у Кайдаша зовсім будень.
В четвер ранесенько, тільки що почало на світ благословитись, Кайдашиха прокинулась и збудила невістку.
— Мотре! вставай, моя дитино, затопи в печі, та як будеш роскладати дрова, то поклади на двох полінах переклад, та вибирай, моє серденько, товстенький переклад, щоб дрова швидче розгорілись. А як приставиш окріп, то піди видій корову та оджени вівці до череди.
Мотря прокинулась и через сон насилу розслухала, що говорила свекруха. Для неі чудно було, що свекруха вчить іі роскладати дрова в печі, неначе іі и того мати не вивчила. Мотря встала, роспалила в печі и приставила чавун з водою.
— Піди ж, моя доню, видій корівку. я трохи ще полежу. Чогось я не здужаю. Так у мене болять ноги. Ох, ох, ох! застогнала на печі Кайдашиха, укриваючись рядном.
В хаті ще всі спали. Мотря пішла видоіла корову, процідила на цідилок молоко и погнала до череди. Вертається вона в хату, а свекруха спить на печі, аж хропе.
— Чи одігнала до череди? спитала с просоня Кайдашиха прокинувшись. Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків, а я ось зараз встану та покажу тобі, як борщ накладати.
