Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/18

Цю сторінку схвалено

— Якого ти бісового батька кричиш, як несамовитий! крикнула с хати Кайдашиха. Хіба ж ти не бачиш, що ти в сінях?

— А може це я згубив очі на греблі? Нічогісінько не бачу, єй Богу нічогісінько! А може це кум повидирав міні баньки з лоба, говорив Кайдаш сам до себе: оце лиха моя годинонька! Як же оце я прийду до дому без очей?

Кайдаш махнув рукою и зачепив горщик на полиці. Горщик полетів Кайдашеві на голову и гепнув об землю.

— Яка це иродова душа кидається горшками. Марусе! та не кидайся бо! При… присягаюсь, що вже більше не буду.

Кайдашиха схопилася с постелі, кинулась до печі и почала роздувати жар, притуливши до ёго суху тріску. Огонь блиснув на всю хату и полився через одчиняні двері в сіни.

— О! кум вернув міні очі. Потривай же, лисий дідьку! Я тобі завтра… я тобі оддячу!

И с тими словами Кайдаш вліз у хату. Ёго ясні очі посоловіли. Лице було бліде, як віск. Рукава по лікті були мокрі и з іх текла потоками вода. На землі появились смужки та покручені фігури з водяних крапель, неначе разки намиста, роскидані й поплутані на всі лади.

— Побила мене лиха година та нещаслива! загомоніла Кайдашиха: с чим же ти поідеш завтра на ярмарок, коли пропив гроші? Треба соли, треба горшків, треба смоли. Чим ти будеш мазати вози? Адже ж настає возовиця. Та треба де чого накупити ик весіллю. Адже ж думаєш женити сина.

— Брешеш! я не пропив грошей. Осьдечки гроші, та тобі не дам, сказав Кайдаш, вдаривши рукою замісь кишені по припічкові. Дулю візьмеш, а не гроші.

— От тепер, тату, вже не будете в воді потопати та од наглоі смерти помірати, обізвався з лави Карпо насмішкуватим голосом.

— А ти чого обзиваєсся? Матері твоій сторч та в борщ! Спи о там, коли ліг, а то я тебе палицею зверху, сказав Кайдаш, заточившись и впавши на лавку.

— В палиці два кінці: один по міні, другий по вас, обізвався з лави Карпо.

— И годі вже тобі! Ище мало того крику, спиняла мати Карпа.

Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився але не достав головою до свити. Голова сгукнула, непаче хто кинув на лаву гарбуза. Він, як упав, так и захріп на всю хату. Кайда-