Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/145

Цю сторінку схвалено

Кайдашиха взяла кужіль, сіла прясти за хатою та все поглядає на огірки. Коли це Мотрин півень вилітає на тин: потріпав крилами, закукурікав та шубовсть в лавронові огірки. Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадатись до півня с кужілем. А півень клює огірки та тільки соко-ко-ко-ко! неначе дражниться з баби. Баба як поперла кужілем, та ёго по голові. Півень закрутився на одному місці. Кайдашиха вхопила ёго, скрутила ёму вязи, потім дорізала, опарила, обскубла та й укинула в борщ.

Але в той час прийшли мотрині діти гуляти до Мелашчиних дітей. Старший хлопець и вглядів півнячу перебиту ногу, котра стреміла з горшка. Він зараз чкурнув до матері та й росказав.

Мотря вбігла в лавронову хату, заглянула в піч, не сказавши добридень: ой таточку! ой лишечко! з горшка й справді стреміла здорова перебита півняча нога с товстою гулею по середині и з одним одрубаним кихтем. Не сказавши нікому й слова, Мотря вхопила півня за ногу, витягла з борщу та драма с хати.

— Ой, бабо! крикнула одна дитина до староі Кайдашихи: побіг півень з горшка, тільки потеки по припічку потекли.

Баба мовчала, надувши щоки. Мелашці стало ніяково. Лаврін осміхався.

Мотря вбігла в свою хату с півнем в руках та сунулась до Карпа.

— Чи ти ба, що твоя мати виробляє? Ото тобі перець с сілью! Піди насип своій матері повний рот перцю, ще й в сліпе око потруси. Вона зовсім сказилась и без перцю. Адже ж це наш півень, сказала Мотря, показуючи Карпові перебиту ногу.

— Наш. Навіщо ж ти зарізала?

— Мати твоя скрутила ёму голову, ще й у свій борщ укинула. Піди та виколи своій матері друге око! Який ти господар! Чом ти ій нічого не кажеш? Та твоя мати відьма, та вона швидко поріже та повкидає в борщ моіх дітей. Піди та хоч вирви ій коси, старій суці.

Карпові шкода було півня. Він розсердився на матір за такі збитки и мусів йти лаятись з матірю та з Лавроном.

Він вернувся до дому, а тим часом Мотря звеліла своім дітям піймати Мелашчиного чорного півня та принести до хати. Хлопцям тільки того було й треба. Вони чкурнули на лавронів город, піймали чорного півня и принесли матері. Мотря вкинула ёго в кучу.