вернулась, сперлась руками на ворота и єхидно осміхалась своіми сірими очима.
Кайдаші таки потягли бабу Палажку в волость. Параска пішла за ними на зирці оддалеки. Палажка ніби почула іі плечима, обернулась, взяла грудку землі та й пожбурила на неі.
— На свого батька кидай! скажена! крикнула здалека Параска.
— На цюцю! на, сіра! крикнула Палажка и знов пожбурила на Параску грудкою.
— Понеси своєму чоловікови та дочці на закуску! крикнула Параска и все таки йшла за Кайдашами в волость.
Кайдаші прийшли с Палажкою в волость. Волосний роспитав про іх діло, вилаяв Палажку, але не присудив ій ити в Киів шукати Мелашки. Він сказав, що Мелашка не маленька, а коли зісталась у Киіві, то вона мала свій розум у голові для того.
Палажка вийшла з волості с Кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула ім в вічі и пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову и крикнув до Палажки:
— Як не знайду Мелашки, то я вас бабо убъю або повішу!
— Повісь свою маму на сволоці на кілочку; ще й убери в червоні чоботи! обізвалась Палажка и дременула додому. Позад неі здалека йшла Параска. Іі сірі очі припухли: Палажки не посадили в холодну.
Лавронови приходилось самому йти до Киіва шукати Мелашки. Він ходив по селу та роспитував тих бабів, що ходили до Киіва разом з Мелашкою. Всі вони говорили, що Мелашка покинула іх коло тієі церкви, котра стоіть під самою Андреєвською горою, на Подолі, а як звали ту церкву, ні одна баба не знала. Під тією горою на Подолі стоіть не одна церква.
Лаврін все думав, що Мелашка от-от прийде до дому, а вона не приходила. З Киіва вертались богомольці и росказували богато дива, як буває між богомольцями. Одна баба росказувала, що сама чула од людей, а ті люде говорили, що на своі очі бачили, як у Лаврі ходив якийсь чоловік, у котрого руки приросли до матерних кіс. Кажуть, як ухопив син матір за коси, а руки ёго и заклякли та й приросли до кіс. Хотіли обрізати коси, а з кіс потекла кров, як з тіла. Мати кричала, неначе ій різали живе тіло. Так той син з матірю и ходять по всіх Киівських церквах та манастирях та просять, щоб ім Господь простив гріх. Друга баба принесла з Киіва звістку, що якась молода молодиця ходила в Киіві по Лаврі та по Печерях, та все кричала не своім
