Перших 12 років Володимирового володіння заповнюють війни. Навіть введення христіянства супроводжала війна з Візантією — та збройне покорювання поганських племен і міст, що вперто боронили своєї поганської віри. Бо нпр., Новгород охрищено насильно; Новгород не хотів допустити в свої мури висланого Володимиром тисяцького Добриню, який мусів силою, при помочі вогню брати новгородян. З того вийшла приказка що „Путята (тисяцький Володимира) христив мечем, а Добриня вогнем”. Таких бунтів, що вибухали з приводу нової віри, мусіло бути далеко більше. Хто знає чи й хорвати у 993 р. не збунтувалися саме з того приводу, підбехтані польським королем, що використовував усяку нагоду до послаблення київської держави. Це був бурхливий час народин київської імперії. Дальших 22 роки Володимирового володіння проходить мирно, за вийнятком хіба печенізького фронту та й безнастанної німої загрози на польсько-українському погряниччі. Літописець записав, що Володимир у той час жив мирно з сусідними володарями; угорським, чеським та польським. Те саме відноситься ще в більшій мірі до володарів візантійського та болгарського. Мир з польським королем, це був тільки короткотривалий передих після 993 рр., і наступив унаслідок того, що Болеслав Хоробрий видав свою дочку за Володимирового сина. Як значмо, Болеслав X. хотів просто всадити Володимирові ворога під самий бік, щоб відгори розколоти силу кіпрського престолу. Але з того за життя Володимира нічого не вийшло, за вийнятком невдячного польського походу
23
