сивної війни на заході не занехують ні сини ні внуки Володимира, звязуючись водночас політично і кровно з панівними середнє- і західно-європейськими родами.
В тому часі, як у Києві володів Володимир В., на заході починаються розцвіт „Святої Римської Імперії німецького народу“ та Франції за Капетинґів. Оце на другому кінці Европи ставали міцно на свої ноги народи, які в той час були так само молодими народами, як і український. Ми знаємо вже, що Київ ще за володіння Ольги пробував навязати політичні та культурні звязки з заходом. Але торговельні та культурні звязки, що завязувались самочинно, були безперечно далеко старші, ніж офіційна спроба володаря київської держави вислати своїх послів на двір римського цісаря німецького народу. Безперечно, що й Володимир мусів чудово визнаватися в тогочасній політичній ситуації на заході Европи. І хоч би брати справу лише з чисто економічного боку, то Україні незвичайно перешкоджувало в безпосередніх стосунках із заходом існування польської держави, з якої Київ не мав ніякої користи — ні економічної, ні культурної, ні політичної. Особливо політично існування Польщі було дуже ненаручне для Києва. Проста справа. Тоді, як Київ був зайнятий своїми східними та північними й південними кордонами — Польща обезвладнювала одну його руку, загрожуючи вічним апетитом на українські землі. Економічно — Польща, як країна, що лежала між сходом і заходом Европи на сухопутніх шляхах, що сполучували ці дві частини Европи, не продукуючи нічого сама, ні не бувши добрим покупцем, причинялась тільки до піднесення ціни на товари, що йшли із заходу до київської держави, чи з київської держави на захід. Польські князі казали платити собі за переїзд через їх територію мито й інші оплати. Культурно Польща тоді не сягала навіть до колін Україні. Це був правдивий беренлянд, дарма, що лежав ближче до заходу Европи як Україна. Те, що було в Польщі в той час із культури, це була викривлена на польському ґрунті німецька і римська культура. Зрозуміло, що Володимир міг хотіти дістатись без посередньо до джерела, аніж черпати з каламутної калабані.
Зараз після першого походу на Польщу 983 р. вибрався Володимир воєнним походом на ятвягів, бажаючи добути собі доступ до Балтійського моря на цілій ширині від Новгородської землі аж до тодішніх границь Польщі —
14
