Кракова, що в той час був під чеським володінням, і взагалі посунутись із своїх пісків на хлібородні ниви українського народу. І саме від західного фронту розпочав Володимир Великий свою державнотворчу діяльність. Тут справа не була така проста. Крім зовнішнього фронту боротьби існував тут і внутрішній. Тутешні українські племена, як знаємо з пізніших років, бунтувались проти Києва під проводом своєї племінної влади. З пізніших років маємо записку у літописі, що Володимир ходив на хорватів. Це було тоді, як Володимир уже сильно держав владу в київській державі. Тим кращу нагоду мали збунтуватись хорвати чи дуліби за час володіння Ярополка. На жаль, літопис крім короткої записки нічого ясного не подає в цій справі як тільки те, що „981 р. Володимир пішов походом на ляхів і заняв їх городи: Перемишль, Червень та інші городи…“ З цієї короткої записки про діяльність Володимира Великого бачимо, що Володимир не обмежився до забрання міст, які належали до українських племен, от як Червень і Перемишль, що жили на етнографічній границі польсько-українській, але й зібрав ті міста та землі, які польські князі, використовуючи хвилинне ослаблення київської держави, загарбали під свою владу. Це може бути мова тільки про міста, що лежали на захід від Перемишля та Червеня десь між ріками Бугом і Вепром, або ще дальше на захід — між Вепром і Вислою. Та коли Володимир Великий і забрав у поляків які міста на цьому просторі, то тільки ті, які поляки загарбали перед тим в українських племен. Міста ці, очевидно, мусіли лежати дальше на захід ніж Червень і Перемишль. Бо Червень та Перемишль у той час не могли належати до поляків просто тому, що чеське володіння в Кракові не давало можности полякам мати якесь тривке запілля, щоб володіти т. зв. червенськими городами. Автім, з кінця X. в. польський історичний документ — надання вдови по польському князеві Мішкові, Оди, виказуй, що східна границя польської держави йшла від Балтійського моря границею Прус „аж до місця, що називаються Русь і границями Руси аж до Кракова”. З того виходить, що на північному заході київська держава сягала аж до східних Прус. Це, між іншим, потверджує і тогочасний німецький літописець. Але це було вже після першого походу Володимира на „ляхів”. В році 992 засів на польському княжому престолі Болеслав Хоробрий, що вигнав чехів із Кракова і почав сягати по за-
12
