Сторінка:Іван Мулярчик. Жнива доспіли (1917).pdf/11

— 9 —

Довгії ночі кождий день витають, —
Вітрянов арфов собі пригравають:

Зима. Добра учителька лїнивих,
Трудящих спочинок по працї лїтній,
Голод і холод се два брати вбогих,
Не прошені гостї у долї скрутнїй.
Прекрасний діядем — божеска краса;
Блищить снїжний жемчуг мов лїтом роса.

———O———

I.

Я коли тримав ся злої форми житя, то думав що знаю дуже богато; та коли полишив єї, то ця ідея зачала горіти в менї не вгасимим вогнем і, я зачав реалїзуватись тодї що я нїчого не знаю.

II.

Жаль? О, се великий робітник в душі і в тїлї людини!… Він перетопив все моє тїло на нове! Він перейшов і скріпив всї мої кости що до найменьшої! Він перелляв і перечистив всю мою кров; а тепер вже далї на попіл допалює в весь мій гріх самолюбства!…

III.

Спокій душі є двоякий: спокій житя і спо-