Фрідріх-Вільгельм І.
Вільгельм III.
Фрідріх-Вільгельм II.
Вільгельм IV.
Фрідріх-Вільгельм III і т. д.
10
Стомився. Журба заїдає. Гнітить кожна шуцманова морда, кожна червона соціял-демократична потилиця.
11
…І коли за кілька день виїздив із Берліну, ми обоє плакали на вокзалі: я і Петер Кош. Я — з радощів, що повертаюся на Радянську Україну, а він — з горя, що залишається з голодними дітьми в Берліні. Пробачте, читачу, це трохи сантиментально, але це факт. Ревіли обоє, мов діти.
…У Варшаві забрали мені вантажники останні 15 злотих за те, що вирвали мені із рук чемодани і занесли їх туди, де їх зручніше було перетрусити, поки я блукав цілий день по місту, переслідуваний нахабним шпиком.
На Варшавському вокзалі, як і скрізь, як і на кожному польському вокзалі, повно військових. Офіцери та салдатня, ці „квіти“ пілсудської Польщі, пахнуть задушливо і крутять вуса страшенно хоробро.
Один розцяцькований ґудзиками, наплічниками та нашивками „унтер“ вийняв люстерко, поглянув у нього пригладив масткою долонею чуба, видавив одного прища на гордому обличчі і сховав люстерко за карваш шинелі.
Шпик провів мене до вагону, зазирнув у купе, і, коли поїзд, нарешті, рушив, він задоволений зостався на пероні.
