Тот навєрна дурачок, |
Трах! Брязь! Бух — барабан. Але ви вже рвете з рук у швайцара свою ленінградодежу і обтрушуєте за дверима прах од ніг своїх…
На вулиці аґент Weidenhof'y, не помітивши, що ви допіру вийшли з цього симпатичного танц закладу, всовує вам у руку „аґітлистівки“ Weidenhof'y, що в них запроГшується вас на „цікаву програму сьогодніш нього вечора“…
„Achtung! „Schon passiert“
Erlaubtes und Unerlaubtes
Ein Spiel von Farben, Liebe und Schöner Frauen“[1].
— Що таке? — питаєте ви спритного аґента.
— Schon passiert! — гукає він у ваше вухо.
— Шон, шон… — огризаєтесь ви, зрозумівши на решті, чого хоче од вас цей представник цивілізації…
…В „танц-барі“ Рококо на Фрідріхштрасе — „Bunt und Nackt. Wäsche Modenschau. Shicke Frauen im Tanz“[2] — звідци наш друг Іван Ле і взяв собі типів для оповідання „Отець Вергун“. Тут ви почуєте страшенно дотепного конферансьє, якому плещуть усі папаші і всі мамаші, що приходять сюди посидіти вечерок за пляшкою лікöру. От коли на естраді „співачка“ демонструє останню моду білизни, що світиться цілком прозоро, папаша ще й запитує:
— Продається?
— Звичайно, звичайно! — відповідає конферансьє.
— Тільки зверху? — спокійно продовжує папаша.