…Але ні порту, ні зоологічного саду, ні поля „святого духу“, де, крім ковбасок, пива та дешевих розваг, немає нічого святого, я вже не маю можливости описувати: інші мандрівники це зробили раніш од мене. Читайте, шановний читачу, „Нотатки“ О. Досвітнього, та „Гамбурзькі замітки“ Ф. Крушини, в останніх докладно змальовані збори партійного активу одного з гамбурзьких районів, на яких гамбурзькі робітники-комунари обговорювали проєкт програми Комінтерну.
А тепер — на Берлін.
Із щоденника. 14 грудня.
„Прощай, Гамбурґ… і Альтона. Гамбурґ — Альтона. Гамбурґ — Альтона. Альтона! Альтона! Альтона! Гамбурґ — Альтона! Якби ви знали, які прекрасні спогади викликали ви, Гамбург і Альтоно! Одеса. Зовнішня 2. Катедра епідеміології, 1923 рік. Професор Лев Громашевський, ректор Медичного Інституту, що його він вивів із тяжкої руїни і зробив зразковим, високодисциплінованим інститутом, незабутній учитель, що залишив у нашій психоідеології сліди, яких уже ніякий час не зітре. То ж він уперто дотепно і обережно руйнував у студентських „душах“ халупки рудого ідеалізму і натомість закладав щоденно по одній міцній цеглині — підмурки стрункого матеріялістичного світогляду. Він використовував для цього лекції не лише з історичного матеріялізму, але й з епідеміології, і з гіґієни. І от через те, що в одній із лекцій він страшенно цікаво розповідав нам про Гамбурґ і Альтону підчас однієї давньої епідемії, коли Гамбурґ мав водогін, а Альтона не мала чи, може, навпаки — Альтона мала, а Гамбурґ не мав, я вже забув, але суть не в
