Щоб усе було тихо та пристойно!.. Хай точиться зі вікон, з-поза фіраночок, крізь рямці й щілини в завісочках тихе й червоне, як сукровиця, світло. Хай кліпає воно від п'яного, розпучливого, двомарчаного й багатоповерхового „кохання“, мов останній лямпадик у „храмі“ капіталізму перед укритим струпами велетнем, що здригується на постелі історії, агонізуючи прилюдно й „весело“…
Коли ж вам замакітриться голова од міязмів, що випарюються з цієї густої колосальної ґанґрени, і знову захочеться світла, різдвяних радощів, настрою святвечора, то виходьте на центральні вулиці, на майдани, на берег Ельби! Там пливуть небесні течії, мов срібнобілі гольфштроми, там палахкотить полум'я з камінних мисок, ніби огненні прапори, там і прапори великої комерції, торговельні, сині, жовті, строкаті прапори палахкотять на вітрі, — симболи нестримної жадоби життя і боротьби…
…У завулочку Корнтреґерґанґ на дверцятах будинку № 31 знайшов я наліплений чиєюсь дбайливою рукою зелений папірець. На ньому було написано:
TRETET EIN IN DIE
Так. У цьому робітничому центрі, Гамбурзі, одному з найпередовіших пролетарських центрів, високо й напружено тримається прапор робітничої солідарности. Гамбурзькі пролетарі уміють боротися і завжди готові до найрішучішого бою, до бою смертельного.
- ↑ Робітнику, вступай до робітничої допомоги.
