тече дзюрками, наче з дійок. Ось, наприклад, зразок. Іде христос, а назустріч йому Марія з благальним виразом. Христос натиснув пальцями на свою рану, а Марія наставила чашу, приблизно ступнів на два од рани. І кров цівкою, описавши відповідну траєкторію, сикає в чашу… Певне маляр сидів на своїй голові, працюючи над цим виключним твором!
Подумавши так, я дуже здивувався, що цей мистецький прийом сидіти підчас творчого процесу на голові, переключивши інші органи на функції їм невластиві, зовсім не є винахід деяких наших сучасних літераторів, а що він був відомий уже старим майстрам кöльнської школи XV сторіччя. Що ж залишалося мені ще робити в Кöльні після того, як я добувся такої цікавої історичної довідки?
Нічого.
4
І я виїхав туди, де проминуло дитинство несмертельного Гайне, — в місто Дюсельдорф на Райні, радіючи з того, що сім німецьких городів — Шільда, Кревінкель, Польквіц, Бокум, Дюлькен, Гетінген і Шепенштадт — не встигли ще й досі привласнити собі чести місця народження великого романтика, і що я, таким чином, цілком вільний од морального обов'язку відвідувати ще й ці шановні міста, уславлені від невблаганного поета…
Але і в самому Дюсельдорфі я відчув небезпеку пережити на собі трагедію гайнівського дуалізму. Не зважаючи на його руйнацькі походи проти романтики, він, Гайнріх Гайне, сам завжди, як відомо, залишався романтиком… Ото ж і варто мені було лише згадати ім'я маленької напівреальної-напівфантастич-
