А найцікавіше для мандрівника в Мюнхені це звичайно, звичайно „Deutsches Museum“.
Наприклад, автор цих рядків, побувши в тому музеї, ради чого, звісно, він і поїхав був до Мюнхена, ладен тепер стати на тринадцятому поверсі Будинку Промисловости й гукнути звідти всім своїм читачам:
— Я бачив цілий світ! Історію цілого людства. Кожну річ, що з неї користувалася людина — доісторична, історична, сучасна і навіть користуватиметься майбутня. Я спускався в глибокі шахти і довгими годинами блукав у їхній вогкій темряві, натикаючись там на всі стадії видобутку чорного золота та інших скарбів із глибоких надр; на страшні катастрофи й загибіль шахтарів. Потому я потрапляв у розкішні каюти океанських пароплавів, де знаходив геть усе, що може придатися до послуг мільйонерові, коли він мандрує у справах свого катарального шлунку на тому велетенському пароплаві. Далі я всмоктав у себе одверто й жадібно історію всіх машин, карет, кухонь, мотоциклетів, годинників, велосипедів, аптек, автомобілів, порцеляни, фісгармоній, водяних млинів і вітряків, ливарних печей, крил та літаків і ще безлічі подібного і тому подібного…
— Словом, ви хочете сказати, що ви одвідали „Deutsches Museum“?
— Так, шановний читачу! Це саме я й хотів сказати.
— Ну, то злазьте з тринадцятого поверху і кажіть серйозно: що воно, путня річ?
Я спускаюсь на землю і цілком серйозно заявляю: нічого подібного ви собі не уявляєте! Німецький музей у Мюнхені можна вивчати ціле своє життя і все-таки нічого не вивчити й нічому не навчитися.
