Ausstelungs Halle[1], збудованій радником Комерції Оскаром фон Петрі та його дружиною Елізабетою року 1913. Це має бути щось сучасне, може тут є зразки модерного мистецтва, цікаві картини, скульптура тощо?
Ми помилилися.
Хоч на фасаді й написано „Kunst-Ausstellungs-Halle“ і хоч над написом і всміхаються приємно два купідони, а при вході хоч і беруть з одвідувачів 50 пфенінґів, а проте на „виставці“ немає нічого, крім звичайних дурниць, узятих на комісію з магазинів: тканини, посуд, іграшки, шкло, мебля тощо. Іще раз маємо нагоду повторити: німці з усього уміють заробляти гроші.
В такому разі як можна не одвідати ще й Нюренберзької опери, де саме йде „Вірний салдат“?
Купуємо квитка, сідаємо в крісло і дивимось… старий український побутовий спектакль! За цю несподівану насолоду можна було б приплатити вдвічі дорожче! Наївна дирекція не знала цього… І от ми за три звичайні марки дивимось на „Вірного салдата“. Цей вояка одбився був од свого реґементу й одружився з Кетхен, дочкою сільського судді Вальтера. За чотири роки до того самого села знов повертає його регемент — на старі помешкання — і йому, салдатові Гайнриху Дувалю, починаються непереливки. Та його рятує удова Аґата, що має свої інтимні підстави радіти з вороття полку, а з ним і капітана… Вона з'являється саме в ту хвилину, коли капітан скомандував був стріляти в дезертира, що спокійно собі похожав на варті перед дверима красуні удови. Виходить, що він її беріг… Красуня жива! Вона виходить просто на зброю, капі-
- ↑ Помешкання для виставки.
